Главная » 2008 » Май » 6 » Йовіца Арсіч: на цьому тижні їдемо до Прибалтики за гравцями
Йовіца Арсіч: на цьому тижні їдемо до Прибалтики за гравцями
13:26


Інтерв'ю з керманичем «Черкаських Мавп»

Йовіца Арсіч з'явився в «Черкаських Мавпах» в дуже скрутний момент. Сербський тренер мав стати рятівником, корабля, що повільно йшов на дно. Схоже на те, що у новому сезоні в плавання вийде вже новий корабель, але із старим (не за віком) капітаном. Переговори з Йовіцею Арсічем зікінчились успішно, і в наступному сезоні саме він буде наставником "Мавп". Неодноразово пан Арсіч заявляв, що команда та фани заслуговують на кращу гру, тож, наступний сезон має бути цікавим.
 
У сезоні 2007/2008 прес-центр Клубу не ставив коучу «Мавп» особистих запитань - і так проблем було багато, а тут іще і про себе розказувати! Та і не було відомо, чи надовго сербський тренер в Черкасах? Зараз же ситуація інша: тренер залишається, та і команда буде суттєво оновлена. Сподіваємось, що це інтерв'ю дасть відповідь на запитання «Who is Mr. Arsic?»
 
Коли Ви зрозуміли, що станете баскетбольним тренером? Коли прийшло усвідомлення того, що це і є Ваша доля?
 
(посміхається) Це було давно! У 1992 році, після річної паузи, я мав повертатись до гри в якості гравця. У мене була серйозна травма, яка потребувала лікування і коштів на це лікування. Проте, клуб за який я грав, некоректно повівся щодо мене, відмовившись компенсувати витрати на лікування. У той час така травма була більш серйозною проблемою ніж зараз, і мені знадобилось більше року, для того, щоб повністю відновитись. Через такі непорозуміння з клубом, я не хотів повертатись до гри в якості гравця, і один із старших тренерів порадив мені закінчити тренерські курси. І я погодився, оскільки вже мав деякий досвід тренування дітей. Коли я був травмований, у мене було вдосталь часу щоб займатись цим. До того ж, на той час було багато дітей, які хотіли грати в баскетбол і мало хороших тренерів. Тому, я спробував. До того ж, таким чином, я не залишав баскетбол, навіть будучи травмованим.
 
Після такої поради я намагався використати кожен шанс поспілкуватись зі старшими тренерами і працювати над собою вже в новій якості. Я пограв ще 3 роки, але в нижчій лізі. Тренування були лише двічі на тиждень, тому у мене був час тренувати. Я став молодшим тренером у жіночій команді, з якою ми пройшли дві ліги за один рік. Проте, я зрозумів, що не хочу працювати з жінками. Жіночий баскетбол дуже різниться від чоловічого. В будь-який момент гравець жіночої команди може заявити, що ніколи більше не буде грати в баскетбол. Тому, я залишив цю команду.
 
А от головним тренером я став не зовсім очікуючи на такий розвиток подій. Тренер команди посварився з її керівництвом, залишив Клуб і запропонував мою кандидатуру. Тоді я грав за цей Клуб, і протягом перших 3-4 місяців я був граючим тренером. Але потім я зрозумів, що користі від мене буде більше, якщо я сконцентруюсь тільки на функціях тренера. Так і сталось.
 
Ким би Ви могли стати, якщо б не пов’язали своє життя з баскетболом?
 
Важко сказати. Наприклад, у школі я дуже непогано знав математику. Протягом певного часу, я думав, що стану вчителем математики. Але у старших класах я зрозумів, що діти не люблять вчителів математики. Для дітей вчителі математики трохи дивні люди, та і сам предмет складний. Я не хотів, щоб 30 дітей в класі ненавиділи мене і мій предмет (сміється).
 
Після школи я грав у баскетбол, і дуже швидко почалась моя тренерська кар’єра. Тому і не стояло питання про те, що мені робити в житті. Але інколи я отримував пропозиції, наприклад, працювати на невеличкій хімічній фабриці. Я відмовлявся, і друзі вважали, що я роблю помилку. На ті часи мені пропонували хорошу зарплатню. Але я вибрав баскетбол.


 
У Сербії тоді були нелегкі часи?
 
Так. Але на той час я не мав сім’ї, тому мені було легше. Зарплати гравцям та тренерам не були такі високі, як зараз. А от коли у мене народилась перша дитина і потім друга, то стало складніше. Саме через родину я не їхав працювати за межі Сербії, і це була моя помилка.
 
Що Ви можете сказати про піврічний досвід тренування «Черкаських Мавп»? Яким для Вас став цей досвід? Чи можна сказати, що будь-який досвід є корисним?
 
Так. По завершені сезону можна робити такі висновки, а от під час сезону – ні. Дуже важко тренувати команду, яка не готова бути командою. Це була основна проблема. Кожен із хлопців окремо був хорошим баскетболістом. А от разом вони не були командою. До того, ж гра на себе була, так би мовити, заразна.
 
Ми зіграли декілька непоганих ігор, але цього було недостатньо. На додачу була лавина травм. Такого я не бачив за всю свою кар’єру гравця і тренера.
 
Це був другий випадок у моєму житті, коли я взяв команду у міжсезоння. І вдруге у мене не вийшло досягти поставленої мети. Дуже важко побудувати будинок без фундаменту. Я розумів, що мене сприймали, як людину, яка врятує команду. Але було стільки проблем! До того ж, майже неможливо тренуватись, коли не маєш достатньої кількості гравців. Гравці дублю ще не були готові бути гідними спаринг партнерами. Також, є таке поняття, як фарт та вдача. Нам не щастило.
 
Повірте, мені було психологічно важко, тому що нас підтримували фани протягом сезону, а ми не показували гру, гідну такої підтримки.
 
Ви залишаєтесь в Черкасах. Чи означає це, що умови роботи, бюджет та управлінський рівень дозволять досягти високих результатів?    
 
Все залежить від бюджету. Якщо ми матимемо такий бюджет, як минулого сезону, чи можливо трохи менший, то я думаю, що можна досягти кращих результатів. Якщо бюджет буде на 50% менший, то і можливостей буде менше. Я не чарівник. Але абсолютно чітко можу сказати, що такого сезону, як цього року, вже не буде. Також, я сподіваюсь, що у нас будуть гравці, які будуть грати на команду. Ми будемо намагатись підписати більше українських гравців.
 
Справа і в тому, що в Україні є два клуби, які мають більше фінансових можливостей, і як наслідок, кращу організацію та досвід. Для нас реально боротись за 3 місце, чи бути в п’ятірці. Але ж звичайно, не посісти 7 місце в Суперлізі!
 
Ви шукаєте нових гравців?

 
Цього тижня ми вирушаємо з гендиректором Кирилом Погостінським до Прибалтики. Також, я знаю ситуацію на ринку гравців у Сербії, і у мене є контакти багатьох агентів. Моя задача сказати, які саме гравці потрібні команді.
 
Що Ви можете сказати про останні придбання Мавп Сокура і Полторацького?
 
Я не знаю їх дуже добре. Але можу сказати, що Полторацький має чималий досвід, до того ж, він не належить до групи риску, тобто у нього не було серйозних травм. Сокур – молодий гравець без серйозного досвіду. Але я гадаю, що в цьому сезоні він заграє краще і буде працювати над собою. Думаю, що ці гравці допоможуть нам в наступному сезоні.
 
Чи хочете бачити Андрюкайтіса в новій команді?
 
Якщо менеджмент команди домовиться з цим гравцем, то я буду радий його поверненню. Він – хороший гравець.
 
Ви запропонували організувати літні табори для команди. Яка тут мета?
 
Це буде підготовка до нового сезону. Я не хочу, щоб гравці були без ігрової практики все літо. Там буде можливість попрацювати над тактикою Розумієте, коли гравці втомлені, їм важко ще потім слухати і аналізувати тактичні схеми. Це потребує часу. У таборах у нас буде така можливість.
 
Також, це можливість познайомитись поближче, та стати командою ще до початку нового сезону. Як показав цей сезон, це може стати дуже серйозною проблемою.
 
У одній із своїх відповідей Ви сказали про вдачу. Ви вірите у вдачу?
 
Так, вірю. Але вдача приходить тоді, коли для перемоги не вистачає якоїсь дрібнички. Моя формула: 95% сумлінної роботи+5% вдачі. Навпаки не може бути. Вдача посміхається тим, хто її шукає.

Ви знаєте про те, що всі дитячі команди «Мавп» отримали медалі Чемпіонату?
 
Так. Це просто чудово. Я хочу поздоровити дітей, тренерів та меценатів команд. Через 4-5 років і легіонери «Мавпам» не знадобляться. Саме так і засновуються баскетбольні традиції та школи.

Просмотров: 728 | Добавил: fbcpolitex | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]